Сімейне право

В цій категорії Ви можете ознайомитись із основними юридичними консультаціями в сфері сімейних правовідносин.

Опіка та піклування

Опіка та піклування - це особливий вид турботи про неповнолітніх дітей, які залишилися без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати зобов'язання.

Іноді опіка встановлюється над майном.

 

Різниця між опікою і піклуванням полягає в наступному.

 

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

 

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

 

Опіка та піклування встановлюється СУДОМ (за поданням Органу опіки та піклування) над повнолітніми, неповнолітніми та малолітніми фізичними особами, визнаними недієздатними або дієздатність яких обмежена.

 

Опіка та піклування над малолітніми та неповнолітніми особами встановлюється органом опіки та піклування (крім випадків, коли вони визнані недієздатними або дієздатність яких обмежена).

Органи опіки та піклування - органи, на які покладено здійснення опіки та піклування. В Україні безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування покладається на відповідні відділи і управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських, або районних у містах рад у межах їх компетенції.

 

Опікуном або піклувальником може бути лише повнолітня особа з повною цивільною дієздатністю. Право бути опікуном чи піклувальником переважно передається найближчим родичам. Опіка та піклування встановлюється тільки за письмовою заявою!

 

За більш детальною консультацією з приводу оформлення опіки та піклування Ви можете звернутися до нас по телефону, або написавши нам листа.

 

Законодавчі акти, якими регулюються питання опіки та піклування:

- Цивільний кодекс України;

- Сімейний кодекс України;

- Наказ Державного комітету України з питань сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України N34/166/131/88 від 26.05.99 «Про затвердження Правил опіки та піклування».

Шлюбний контракт

ШЛЮБНИЙ КОНТРАКТ або ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР ще не дуже поширене явище в нашій країні, але активно розвивається в сфері сімейного права та побутового і сімейного життя.

Поняття «Шлюбний договір» і його основні умови регулюються Главою 10 Сімейного кодексу України.

 

ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР - це вид цивільно-правового договору, який регулює майнові правовідносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обов'язки.

 

Шлюбний договір також може укладатися до реєстрації шлюбу, але в цьому випадку діяти він починає тільки з моменту реєстрації шлюбу.

Шлюбним договором можуть визначатися майнові права та обов'язки подружжя як батьків, але ні в якому разі Шлюбним договором не можуть регулюватися особисті відносини подружжя, а тим більше порушуватися права дитини.

 

Шлюбний договір укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріально.

 

Умовами Шлюбного контракту може бути визначено наступне:

  • правовий режим майна: чи буде воно відноситися до спільної сумісної власності або особистої власності одного з подружжя;
  • порядок поділу майна в разі розлучення;
  • порядок використання майна подружжям для їх особистих потреб і потреб дітей;
  • порядок користування житлом;
  • право на утримання в разі втрати працездатності;

... а також інші умови.

 

Шлюбний контракт не може істотно ущемляти майнові права одного з подружжя і в такому випадку навіть може бути визнаний судом недійсним. Також Шлюбний контракт може бути визнаний недійсним в будь-якому іншому випадку, передбаченому Цивільним кодексом України.

 

Не існує типового шлюбного контракту, в кожному окремому випадку його умови розробляються індивідуально. Саме тому ціни на розробку Шлюбного договору та його нотаріальне посвідчення коливаються «від і до». Ми готові запропонувати Вам цілком прийнятні розцінки на складання Шлюбного контракту.

Поділ майна

 

Що треба враховувати під час поділу майна подружжя?

 

  1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності (ст. 60 Сімейного кодексу України). Належність майна до спільної сумісної власності подружжя не залежить від того, що один з подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку.

 

  1. До спільного майна подружжя належать всі доходи, майно та майнові права, набуті будь-ким з подружжя під час шлюбу.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування (у тому числі дорогоцінні прикраси), є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тобто спільним майном подружжя є  будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя, в тому числі доходи від договорів, укладеним одним із подружжя в інтересах сім’ї, речі для професійних занять тощо.

 

  1. Слід відрізняти спільне майно подружжя та особисту приватну власність чоловіка та дружини.

 

Особистої приватною власністю чоловіка, дружини є:

  • майно, набуте до шлюбу;
  • майно, набуте на підставі договору дарування
  • спадщина;
  • майно, набуте за особисті кошти;
  • житло чи земельна ділянка, набуті внаслідок його приватизації ;
  • речі індивідуального користуванн;
  • коштовності;
  • премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги;
  • кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала,
  • відшкодування завданої моральної шкоди.
  • страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

 

Суд може визнати особистою приватною власністю одного з подружжя майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, але при цьому судовим рішенням слід встановити час фактичного припинення шлюбних відносин.

Суд може визнати спільною власністю подружжя майно із переліку особистої приватної власності, якщо таке майно збільшилось у своїй вартості за рахунок вкладу іншого з подружжя, або дохід (дивіденди) від такого майна, отримані внаслідок участі та трудового вкладу іншого з подружжя.

 

  1. Подружжя має право поділити майно, нажите спільно.

Подружжя може поділити майно в мирному порядку шляхом укладення договору про поділ майна або шляхом звернення до суду із позовом про поділ спільного майна подружжя.

Подружжя має право поділити майно, нажите спільно, не залежно від розірвання шлюбу Це означає, що спільне майно подружжя можна поділити ще перебуваючи у шлюбі (як мирно, так і в судовому порядку), а також позови про поділ спільного майна подружжя не обмежені строком позовної давності, оскільки розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності.

Підсудність. Позови про поділ спільного майна подружжя подаються або за місцем проживання відповідача (в порядку ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України), або за місцезнаходженням нерухомого майна, якщо спір стосується його поділу (в порядку ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України).

  

  1. Частки подружжя є РІВНИМИ, але це правило має виключення.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно ч. 7 ст. 57 Сімейного кодексу України якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

 

  1. Суд може відступитись від принципу рівності часток у передбачених законом випадках.

Іноді при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від принципу рівності частин подружжя за обставин, які мають істотне значення. Наприклад, на розмір частин може вплинути недбале ставлення до спільного майна одного з подружжя, або ж суд може збільшити частку того з подружжя, з ким залишаються проживати діти.

Саме в зв'язку з тим, що суд повинен враховувати різні життєві обставини, судова практика поділу спільної сумісної власності подружжя дуже різноманітна, але завжди спирається на математичні розрахунки часток.

 

Тому при поділі майна суди встановлюють наступне коло питань:

  • Чи є майно, що ділиться вданому провадженні, спільним майном подружжя;
  • Чи якась частка із цього майна являється особистою приватною власністю одного із подружжя;
  • Яка вартість спільного майна подружжя (встановлюється а допомогою висновків експертів про оцінку майна);
  • Які речі можна поділити між подружжям в натурі (виділити по цілому об’єкту кожному з подружжя, виходячи з вартості таких об’єктів);
  • Чи можливе присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності (це можливо за наявності згоди одного з подружжя та попереднього внесення суми компенсації на депозит суду іншим з подружжя, або ж в порядку ст. 365 Цивільного кодексу України – в разі, якщо розмір частки в неподільній речі є незначним, спільне володіння та користування нею є неможливим, а таке припинення не завдасть істотної шкоди співвласнику);
  • Чи є причини для відступлення від принципу рівності часток.

  

 

Основні нормативно-правові акти, що регулюють процес поділу майна подружжя:

- Цивільний кодекс України:

- Сімейний кодекс України;

- Постанова Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007г. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

 

Увага! Позовні вимоги про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя як правило розглядаються окремо, тому не рекомендуємо звертатись із позовом, в якому висунуті вимоги і про розірвання шлюбу, і про поділ майна. Крім того, процес поділу майна значно триваліший, а тому розгляд обох цих позовних вимог може затягнути розірвання шлюбу.