Місцезнаходження ТОВ

 

Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ст. 93 Цивільного кодексу України).

Таким чином, законодавець не визначив чітких вимог до того, де саме слід реєструвати місцезнаходження товариства. Так, це може бути як нежитлове приміщення (офіс, будівля), в якому знаходиться керівництво товариства, так і, ймовірно, житлове приміщення. В будь-якому випадку слід мати ЗАКОННІ підстави для користування приміщенням, в якому проводиться керування діяльністю товариства. Це може бути право власності на приміщення, оренда, лізинг тощо.

Керування діяльністю – також поняття, не визначене законодавством чітко, його можна узгодити із органами, яким надані повноваження керувати діяльністю товариства згідно із Статутом. Це ймовірно може бути вищій орган управління – Загальні збори учасників, або виконавчий орган (Директор, дирекція).

Щодо того, чи можна зареєструвати місцезнаходження товариства за місцем реєстрації постійного проживання його керівника або учасника, ані законодавець, ані суди не визначились однозначно. Але на практиці це масове явище.

 

Згідно ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань вноситься інформація про місцезнаходження юридичної особи. Таким чином інформація про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю є відкритою та загальнодоступною.

 

На сьогоднішній день відсутня норма законодавства, що зобов’язувала б зазначати відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю в Статуті. Тому краще в Статуті не зазначати місцезнаходження Товариства, щоб не здійснювати перереєстрацію Статуту кожен раз, коли змінюється місцезнаходження. В модельному Статуті такі відомості відсутні взагалі, а тому вказуються лише в реєстраційній картці при здійсненні реєстраційних дій та в рішенні про створення товариства (ст. 4 ЗУ «Про господарські товариства»).

 

Місцезнаходження  (розташування)  товариства  повинно бути на Україні (ст. 2 ЗУ «Про господарські товариства»).

 

Звертаємо увагу, що в законодавстві відсутні такі поняття як «фактична адреса» та «юридична адреса», використовуються вони лише в побутовому спілкуванні.

 

Реєстраційна справа товариства з обмеженою відповідальністю повинна знаходитись за його місцезнаходженням у суб’єкта державної реєстрації - у виконавчих органах міської ради міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київській, Севастопольській міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністраціях (ст. 29 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань»).

Тому у разі зміни місцезнаходження Товариства, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, його реєстраційна справа передається державному реєстратору, що знаходиться за його новим місцезнаходженням.

 

Товариство з обмеженою відповідальністю береться на облік в органах доходів і зборів, пенсійному фонду, державною службою зайнятості за його місцезнаходженням.

Товариство з обмеженою відповідальністю зобов’язане повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи .

 

Увага! На сьогоднішній день із законодавства вилучені всі норми, які передбачають обов’язкову ліквідацію юридичної особи в разі виявлення її відсутності за місцезнаходженням та не вбачається можливим встановити її фактичне місцезнаходження. Але відсутність за місцезнаходженням має, зокрема, деякі інші наслідки.

Так, згідно п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Тому у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п. 58.3 ст. 58 ПКУ).

Також можуть бути інші наслідки, такі, як відмова у прийомі податкової декларації, або винесення рішення про арешт майна без реальної участі товариства під час розгляду цього питання…